Способи роботи

Основа роботи — розмова, у якій не потрібно добирати правильних слів. Ми говоримо про те, що відбувається зараз: події, стосунки, почуття, рішення, які даються важко.

Поступово увага переходить і до того, що стоїть за цим: повторюваних реакцій, внутрішніх суперечностей, давніх історій, які продовжують звучати в теперішньому.

Немає теми, яку «ще рано» чи «вже пізно» принести на сесію.

Іноді найважливіше приходить не як висновок, а як випадкова думка, спогад чи образ, що спливає ніби нізвідки. У роботі ми даємо цьому місце.

Асоціації допомагають обійти звичне пояснення себе і помітити зв’язки, які раніше здавалися окремими.

Тут не потрібні ні послідовність, ні логіка — достатньо помічати.

В аналітичній психології сон не розгадують за сонником. Один і той самий образ для різних людей може означати зовсім різне.

Ми досліджуємо, що сон означає саме для вас: які почуття він залишає, з чим перегукується у вашому житті, куди звертає увагу.

Якщо сни запам’ятовуються, варто записувати їх одразу після пробудження — навіть уривками.

Психіка часто говорить мовою образів: у фантазіях, тілесних відчуттях, картинках, що раптово з’являються і повторюються.

Ми не поспішаємо перекладати образ у пояснення. Спершу — побути з ним, роздивитися, дати йому розгорнутися. Сенс приходить саме звідти.

Образ часто точніший за будь-яке пояснення, яке ми можемо дати собі одразу.

Метод, який запропонував Юнг: образ зі сну, фантазії чи малюнка не тлумачиться ззовні, а отримує змогу діяти й говорити. Ви лишаєтеся собою — поруч, у контакті з ним.

Це відбувається у стані спокійної уваги: не транс і не гіпноз, ви весь час притомні й будь-коли можете зупинитися. Те, що з’являється, можна записати, замалювати або просто переказати вголос.

Часто саме тут сон чи образ, який довго лишався незрозумілим, продовжується — і стає видно, чого він від нас хоче.

Уяву не потрібно «вмикати» силою — достатньо дати місце тому, що приходить саме.

Малюнок, колаж, робота з кольором чи формою — не заради художнього результату, а як ще один спосіб висловитися.

Це особливо допомагає, коли переживання надто сильні або надто розмиті, щоб говорити про них прямо.

З дітьми я працюю в методі серійного малювання: малюнки створюються регулярно, від зустрічі до зустрічі, і поступово в них самих проявляється рух — те, що турбує, змінюється та знаходить свою форму.

Жодних навичок малювання не потрібно.

Ті самі конфлікти з різними людьми. Схожі стосунки, що закінчуються однаково. Рішення, які ніби ухвалюються самі собою.

Ми дивимося на це не як на невдачу, а як на сюжет, у якому щось намагається бути поміченим. Коли сюжет стає видимим, у ньому з’являється вибір.

Повторення — не вирок, а запрошення подивитися уважніше.